«Нічні пастухи буття»

1543

Описание

У новій книзі віршів Костянтин Москалець добірними текстами спростовує власну ж тезу про «заранні пошуки добірного народу»: цей Народ — Поети, які не загубились «у мандрах по чужих та рідних українах», які чують тишу Пречистої Діви Марії світанку, які вміють кохати Сосну й називати сестрою Лілею, — цей Народ є головною дійовою особою цієї збірки.



4 страница из 14
читать на одной стр.
Настроики
A

Фон текста:

  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Аа

    Roboto

  • Аа

    Garamond

  • Аа

    Fira Sans

  • Аа

    Times

стр.
навпроти своїх очей,а хрести собору — внизу;ти не заховався від смерті у воді,і ще й донині плавно опускаєшся на дносамого неба.Два вірші,які довший час вважалися втраченими, проте їх зберіг Юрко СаєнкоІЗабутий присмак валідолуі краплі крові вправно летять —уже сніжинками —додолуд о д о м упалаючі ясла — хлів золотийзелена — гіркарана —рікад о д о м усмерть — без початку — і без кінцянепрочитані — і виновід якого відмовився ще за життятак само у липнід о д о м угріхи — багато — багатствосамотність — братствоайстри — конімовчання-і-листуванняд о д о м уі панна — забута ущент —для якої писалися віршіспівалися: «авонаавона» —зривалися — сніжні — бездомнід о д о м уще перестук електрички:порожній тамбур театр —і табір — і ворожіння —за сигарету — забуте і збутевіщування одруження без одужання:примхи: невиспаність: усвідомленнябез розуміннязбайдужіннязабуванняя  х о ч у  д о д о м уIIЗелені вогнища горять удосвіта уліткунад ними небеса сіріють і мовчатьспокута стародавніх снів приводить нас сюди —до білосніжного камінняхоча далеко до наступної зоріале вона в тобі проміння маєяк та сосна — коріння у земліСестра СоснаСестра ЗоряСестра Маріясвоїм терпінням підіймаєшблагеньке тіло зроблене з піскуіз голосу і тініі тіло вчиться святості а тишукаєш ночами прозору плащаницюяку давно колись приготували звіріз обличчями людей і звичками людей***

Віхті Сад

якби заглянуть уночі     до кінутой хатискіки разних чудасій     можна б там узнатион покойний дід седить —     Царствіє Небеснесіть плете і не засне     на другую веснурадом баба з рогачом     пораєцця дужеа шо лампа не горить     дак їй і байдуже:наче в доброго кота     сяють карі очіпри-Чаїлись по кутках     разні поторочіа надворі сніг іде     і неде нима людейбо всі люде у силі     вже поснули трударітіки я один тиняюсь     дурний да безумнийбосі ноги задубіли     да клацають зубиза пазухой кусок хліба     шо вкрав у собакіі Библія да ни вся —     скурив на цигаркідумаю простить за це     мине Ісус можебо вин ловкий наш Господь —     схоче ще й поможеполин звізда палає а я люблю тибенищасний мий Израїль прогнівивший небесдід седить мине до себе не пуськає в хатукаже шо такіх по сьвіту лазе нас багатоя їх правда не сьтрічав     а тоб усі разомми б построїли собі     хату з пирилазом!вітер виє цвіте вишня     а я пропадаюа маленьке кузенятко     на скрипочку граєВіхта жинка милосердна дай їй Бог здоровіявона бідним помагає     а ми її любим

Комментарии к книге «Нічні пастухи буття», Костянтин Москалець

Всего 0 комментариев

Комментариев к этой книге пока нет, будьте первым!

РЕКОМЕНДУЕМ К ПРОЧТЕНИЮ

Популярные и начинающие авторы, крупнейшие и нишевые издательства