«Листи в Україну. Вибране»

2754

Описание

До книжки Юрія Андруховича (1960) — найкультовішого сучасного українського письменника-постмодерніста і Патріарха «Бу-Ба-Бу» — увійшли «канонічні» вірші з усіх його збірок, а також знаменитий цикл «Листи в Україну». Це найповніше на сьогодні вибране поета.



6 страница из 55
читать на одной стр.
Настроики
A

Фон текста:

  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Аа

    Roboto

  • Аа

    Garamond

  • Аа

    Fira Sans

  • Аа

    Times

стр.
в будинку сірім, де вгніздився гніт.Обличчя, що течуть, молодші й старші —живий потік очей, гнучкий уклінза Грицеву науку і мороку!Повільна мука сьомого уроку,каштан вікна,                   ясний ліхтар колінджульєтки, що закохана в Ріккардо(у Фольї), — завше фото при собі,чернича одіж, голуба кокарда,напіврозквітла спрага на губі,і невідомо, жінка чи дитиназастигла, непорушна і картинна,понад полями зошитів і книг,уваги не звертаючи на них.Чорнильні піктограми всохлих парт —немов реклама, змінна й загумінна,не сад пісень, авжеж, не панна Інна,а ліс шарад і навіть гіт-парад,і навіть географія пахканастінних карт — зогиджених екзотик —стає цілком буденною на дотик,тому, нудьго, й чекаємо дзвінкаабо підказки, наче на спектаклі!..Вазонки вкляклі, патронеси бляклі(усім за сорок, жодної нема,в яку б не закрадалася зима).Але історик! Мудр і сивобрив,на кафедрі вознісся, мов на скирті.Лиш черепи і пуголовки в спиртізаслухалися, що ж він говорив.І все ж обов’язковим є фінал:згори впаде дзвінка верховний голосна коридори, де так тихо й голо,і кожен коридор — немов пенал.І двері! І крізь них — бігцем у світ,і десять років квапляться услід,а ми — такі нові на цьому світі,як прозелень у вітряному вітті.Що можуть наші спогади змінити?Як жити нам без погляду… куди? «Травень є травень. І ми неповторно живі…» Травень є травень. І ми неповторно живі,й наші сади, мов ліси з непролазною тінню.Скільки тепла подаровано знову камінню,світла — цим вікнам, підземного тління — траві?Скільки увімкнуто в нас кольорових вогнів?Травня несем на собі неспокійну відзнаку:тут, між великістю каменя й малістю злаку,чи не обернеться милість природи на гнів?Скільки на наших очах облетіло кульбаб?Що залишається — стебел пусте безголів'я?Мислячих стебел розкішно-густе пустослівя?Стежмо за вітром, і промінь — мов поданий трап.Кров переміниться. Цвіт на каштанах мине.Ми поспішаємо жити, немов після мору.Може, у тім і спасіння — пізнати цю пору,ніби останнє цвітіння. Єдине. Одне. Елегія шістдесятих Літо пахло м’ячем, бузиною, порічкою,в надвечірніх кущах цілувалися пари,і коли надвечір’я осідало за річкою,пахли теплим дощем кам’яні тротуари.М’яч летів до небес над антенами й липами,шкіряне і космічне було його тіло.З виноградних альтан пубертатними схлипамирозтікався у світ вундеркінд Робертіно.Ніч густішала вмить, отже, танув у темрявім’яч, різкішали лампи в садах і на ґанках,потаємна глибінь відкривалась у дереві,озивалися тіні на бляклих фіранках.

Комментарии к книге «Листи в Україну. Вибране», Юрий Игоревич Андрухович

Всего 0 комментариев

Комментариев к этой книге пока нет, будьте первым!

РЕКОМЕНДУЕМ К ПРОЧТЕНИЮ

Популярные и начинающие авторы, крупнейшие и нишевые издательства