«Чи дійсно загинули шість мільйонів?»

3253

Описание

Як же вдалося жидам — мізерній меншости — знищити мільйони «гоїв»? До цього вони методично і вперто йшли протягом 1900 років. Замаскувавши свої агресивні плани — ідеологію під новочасну релігію європейських народів (християнство), жиди по цьому «місточку» проникли і легалізувалися в середовищі білої раси — в усіх відношеннях найактивнішої частини людства. Таємно сповідуючи мету світового панування, «богообраний народ» поступово, протягом століть, прибрав до рук торгівлю, фінанси, економіку, пресу, політику і на початку XX століття майже повністю представляв або контролював уряди Європи та Америки, отже, й ситуацію у цілому світі. В цих умовах стала можливою «жовтнева революція», в результаті якої жиди захопили абсолютну владу в найбільшій і найбагатшій тоді країни світу — царській Московії. Система ГУЛАГ-СРСР під прикриттям все тієї ж замаскованої ідеології іудо-сіонізму у формі марксизму-ленінізму — це вже було лише практичне вираження «теорії людиновбивчої промисловости». Деформація суспільної свідомости «пролетаріату на основі марксизму-ленінізму була...



6 страница из 134
читать на одной стр.
Настроики
A

Фон текста:

  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Аа

    Roboto

  • Аа

    Garamond

  • Аа

    Fira Sans

  • Аа

    Times

стр.

Пропаганда про жорстокість ворога у військовий час — це старий трюк, кожний конфлікт двадцятого століття супроводжувався такою пропагандою, так буде, без сумніву і в майбутньому. В Першу світову війну німців звинувачували в поїданні (!) бельгійських дітей, а також, що вони начебто підкидали дітей у повітря і пронизували їх штиками. В додаток до цього англійці заявили, що у німців була ціла фабрика, в якій вони добували гліцерин та інші речовини з трупів вбитих. Після війни Секретар іноземних Справ Великобританії вибачився за приниження і визнав, що це було зроблено з метою військової пропаганди. Але після Другої світової війни вибачень не було, більш того, замість того, щоб вгамуватися з роками, пропаганда про жорстокості гітлерівського режиму, особливо поводження з жидами, посилюється. По сьогоднішній день продовжують друкуватись чисельні книжки з неправдоподібними мемуарами «свідків» про концтабори та про знищення шести мільйонів жидів. Виникає питання — чому історія про німецькі звірства Другої світової війни так відрізняється від історії про попередні війни? Чому за одні були вибачення, а про інші продовжують глаголити. Чи не від того, що казка про «шість мільйонів» комусь слугує, є просто політичним шантажем?

Для жидів ця легенда принесла великі прибутки. Багато народів несли тягар втрат і страждань за час війни, а ніхто, окрім жидів, не повернули це до такої ступені собі на користь, їх страждання та мільйонні жертви, начебто перенесені б від рук німецьких націоналістів, збудили співчуття в інших людях: англійський уряд, наприклад, практично не забороняв імміграції жидів у Палестину після війни, політика, яка в решті решт привела до того, що Англія вимушена була покинути Палестину і тим самим відкрила шлях до створення Ізраїлю.

Доктор Макс Нуссбаум, колишній головний рабин Берліну, говорив 11 квітня 1953 р. — «Позиція жидів була зміцнена фінансове через репарації, які уряд Німеччини сплачував як Ізраїлю (держава, яка не існувала в період війни), так і окремим жидам». До 1995 року було сплачено більше ста мільярдів марок, великі гроші. Сплата в окремі роки становила до сорока відсотків державного бюджету Ізраїлю.

Переслідування націоналістичних спонукань

Комментарии к книге «Чи дійсно загинули шість мільйонів?», Ричард Харвуд

Всего 0 комментариев

Комментариев к этой книге пока нет, будьте первым!

РЕКОМЕНДУЕМ К ПРОЧТЕНИЮ

Популярные и начинающие авторы, крупнейшие и нишевые издательства