"Палестина — наша незабутня історична батьківщина… одна ця назва буде потужним закликом до об'єднання нашого народу".
Джерело: Т. Герцль. Жидівська держава, с. 209.
"Жидівське питання для мене не є ні соціальним, ні релігійним… Це національне питання".
Це колоніальна доктрина.
І в даному випадку ясно виражався Т. Герцль не приховуючи своїх цілей: на першому етапі створити привілейовану компанію під заступництвом Англії або будь-якої іншої держави чекаючи створення "Жидівської держави". Тому він і звернувся до того, хто показав себе фахівцем у такого роду операціях: до колоніального ділка Сесіля Родса, який зумів на базі своєї компанії колонізувати Південну Африку, одна із частин якої стала носити його ім'я — Родезія.
Теодор Герцль писав йому 11 січня 1902 року:
"Я прошу Вас надіслати мені лист і підтвердити, що Ви прочитали мою програму та схвалюєте її. Ви запитаєте, чому я звертаюся до Вас, пане Родс? Тому що моя програма — це колоніальна програма".
Джерело: Т. Герцль. Щоденники, т. III, с. 105.
Політична, націоналістична, колоніальна доктрина — такі три характерні риси політичного сіонізму, що восторжествував на Базельському конгресі в серпні 1897 року. Т. Герцль, його геніальний засновник, політик макіавеллієвського штибу, мав право сказати по закінченні цього конгресу: "Я заснував жидівську державу".
Джерело: Т. Герцль, Щоденники, с. 224.
Півстоліття тому в результаті цієї політики, що у точності здійснювали його учні, його методами та відповідно до його політичної лінії, була створена (після Другої світової війни) держава Ізраїль.
Але це політичне, націоналістичне та колоніальне підприємство ні якою мірою не випливало з віри і духовності жидів.
Одночасно з Базельським конгресом, що не зміг відбутися в Мюнхені (за первісним планом Герцля) через опозицію з боку німецької жидівської громади, в Америці відбулася Монреальська конференція (1897 р.), на якій за пропозицією рабина Ісаака Мейєра Уайза, самого поважного жидівського діяча тодішньої Америки, була прийнята резолюція, яка радикальним чином протиставила два прочитання Біблії: етнополітичне — у сіоністів і духовно-універсалістське — у пророків.
Комментарии к книге «Основоположні міфи ізраїльської політики», Роже Гароди
Всего 0 комментариев