Страждає все: мати, яка народжує дитя, пташка, що кладе яйце, зерно, котре заперечує себе, щоб стати паростком, клітина, що віддає власне буття для існування багатоклітинного організму; волає про справедливість оленятко, спливаючи кров'ю в пащі лева, благають від неба рятунку вівці й корови на наших бойнях, де готується для гурманів субстрат буття із страждання й крові, мучиться трудівник для блага абстрактного ідола — держави, карається сонце, що зігріває планети з їхнім безглуздим життям, корчиться в апокаліптичному трепеті світовий простір, засіяний ранами зірок та галактик, що прагнуть в нікуди…
О, ми знаємо з тобою, друже мій, що вчені міщани та жерці — холопи грізного небесного деспота знайдуть у своїх катехізисах чи монографіях археологічні докази необхідності страждання, його корисності, цінності, його неминучості. Вони притягнуть для ствердження «істини» священні книги, свідоцтва авторитетів, хитросплетіння діалектики. Проте що нам до цього? Що нам базікання учених або жерців світових релігій, які твердять, буцімто вони знайшли істину, але якщо їхня духовна чи інтелектуальна деспотія не принесла людству Радості й Любові?!
Єдине, що варто шукати, в ім'я чого варто змагатися й помирати, — це РАДІСТЬ! Або ЛЮБОВ, бо це одне й те ж! А якщо істина — не Любов, то нам не потрібна істина. Проте відкинемо слова, рушимо до суті!
Я збагнув: у корені цього Світу відсутня Любов і Радість. Бо те, що породжене Любов'ю, не може й не повинне страждати!
Хто стверджує, що Світло може проявитися лише на тлі Пітьми, що Радість неможлива без Страждання, той перебуває на первісному рівні мислення, котре ґрунтується на біполярному, чорно-білому розмежуванні Світу, той ще не проник у багатомірність Світобудови, в її веселкову поліалектику, в її глибинну Свободу.
Всі «закони» детермінізму та необхідності, які вивчаються нами, — всього лиш покривало для бездуховних сліпців, полонених ілюзією механічного Космосу. Але облишимо теорію.
Необхідно знайти рішення, що лежить в корені цього світу: Злочин і Зрада — чи Випадок, який сотворив наш Всесвіт у неосяжній космічній Лотереї? Випадок відпадає, бо Світ надто постійний у своїй неухильній і нескінченній жорстокості. Воістину практично всі інформаційні шляхи Ойкумени, всі русла Софії-Мудрості узурповані хижаками мороку. Тож сподіватися на чудоподібне зникнення Світу Муки — пусте заняття.
Комментарии к книге «Альтернативна Еволюція», Олесь Павлович Бердник
Всего 0 комментариев