Ми тільки вишкірились у відповідь, посідали поряд і дзеленькнулн у дзвіночок, підкликаючи офіціанта. Коли він, перелякано витираючи брудним фартухом ладоні, підійшов, замовили чотири «ветерани» — суміш рому й шерібренді, дуже популярний у той час коктейль (дехто полюбляв ще канадський варіант — з лаймовим соком).
— А цим бідним бабушкам принеси щось похрумкати, — наказав я офіціантові. — Кожній по великій порції шотландського ввіскі й чогось на зубок.
Я вивернув кишеню з дєньгамі на стіл, братва, і решта хлопців зробили те саме. Переляканим старим п’яничкам принесли подвійне бухло, і вони геть розгубилися, не знаючи, що й сказати. Зрештою одна з них спромоглася на «Спасибі, хлопчики», хоч відчувалося, всі вони думали: тут щось не те. Так чи так, ми купили кожній по пляшці коньяку «Генерал янкі» з собою, а я ще й заплатив, щоб їм видали другого дня по десятку кухлів пива і вони більше не смерділи біля стойки. На башлі, які лишилися, ми накупили, братва, всього їстівного, що тільки продавалося в тому мєстє: тістечок, сухих кренделиків, сирних паличок, хрусткої картоплі, шоколадних плиток. І все це — для отих підстаркуватих мочалок. А тоді оголосили:
— За мінуту повернемось.
— Спасибі, хлопці. Хай береже вас Бог, — тільки й спромоглися пробулькотіти старі ципи, коли ми попхались на вулицю без пенса в карманах.
Комментарии к книге «Механічний апельсин», Энтони Берджесс
Всего 0 комментариев