— В будь-який момент, — зітхнувши, сказав я. Зрозуміло, здорово перебільшуючи. Захисні поля здатні відхилити більшу частину метеоритів. Але Даніель сприйняв мої слова всерйоз. Він про щось задумався. Я не утримався і запитав:
— Даніель, чому тебе відправили на Землю?
Він скорчив смішну гримасу.
— Я не знаю.
Мабуть, то була правда. Я не встиг подумати. Кліпнувши, згасло освітлення, і водночас корабель зазнав удару, порівняно з яким денний поштовх був цілковито невразливий. Мене підкинуло, і щось величезне і пласке гупнуло мені по спині. Я ще встиг збагнути, що це стеля, і втратив свідомість.
Лампи світили тьмаво — явно від аварійного генератора. Але навіть у такому світлі обличчя Даніеля було біле, як сніг. Не уявляю, як він зумів підтягти мене до кондиціонера — хоча гравітація й упала наполовину, його хитало на кожному кроці. Як би там не було, струмінь холодного повітря привів мене до тями. Я спробував підморгнути Даніелю і досить легко підвівся.
— Повітря є, гравітація, світло також… Отже, нічого страшного. Не реви!
Він дійсно розплакався.
— Я боявся, що ви померли…
— Не зовсім.
Я штовхнув двері. У коридорі також горіло аварійне світло. Що ж, відеофон і термінал я знищив, як того вимагає інструкція «зет». Але залишився ще робот…
Він, як і раніше, заслонював собою закритий люк. Абсолютно неушкоджений, як і належить такій машині.
— Стояти!
Без інтонацій, без емоцій. Я розумів, що підкорюватись мені він не буде. Бойовий робот виконує свою програму, його не переконаєш. Але ж…
— Зв’язок з рубкою! Забезпеч зв’язок!
Здавалося, що наїжена маніпуляторами чорна куля задумалася.
— Неможливо. Зв’язку немає.
— Чому?
— Через відсутність рубки.
— Вона зруйнована?
— Ні, рубка катапультована.
Таким же тоном робот міг повідомити про температуру повітря. Немає в роботів емоцій. Але я-то не робот… Моя рука повільно лягла на рукоять лайтинга. Досить оригінальній спосіб самогубства — підняти зброю на бойового робота. Але тут я побачив Дені. За секунду я пригадав і свої обов’язки. Але зупинили мене його очі…
Поки ми йшли до оранжереї, я на щось сподівався. Цілковито за звичкою. Мені занадто добре відомо, в яких випадках катапультують рубку.
Комментарии к книге «Категорія Зет», Сергей Лукьяненко
Всего 0 комментариев