«Пролог»

301

Описание

С. Скляренко вирізнявся прагненням завжди бути в авангарді літературного процесу, випробовувати себе в нових жанрах. Він оперативно й охоче відгукувався майже на всі запити й починання. Відомий прозаїк, він став одним з перших творців так званого виробничого роману: «Бурун» (1932), «Помилка» (1933). Зв'язкам життя з наукою присвячений роман «Страх» (1935), який тогочасні критики сприйняли не як художню оповідь, а скоріш як науково-популярний твір. В 30-ті роки почала плідно розвиватися фантастика, про що свідчили твори В. Владка, Ю. Смолича, О. Слісаренка. С. Скляренко випробував себе і в цьому жанрі, написавши фантастичний роман «Пролог» (1936 р.).



6 страница из 92
читать на одной стр.
Настроики
A

Фон текста:

  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Аа

    Roboto

  • Аа

    Garamond

  • Аа

    Fira Sans

  • Аа

    Times

стр.

Навколо шуміло місто. Світло вулиць виразно освітлювало Стеллу, що сиділа поруч зо мною, в куточку авто. Яка ж вона була квола! Яка бліда й стомлена! Її ручка тремтіла.

Але — хто зустріне хвилини щастя й радості без хвилювання? Це був спад, утома після великої радості.

В інституті день і ніч ішли досліди. Тільки стіни кімнат, шафи з книгами знали про мої муки, коли я втрачав віру у винахід, і про хвилини радості, коли мені здавалося, що я стою на порозі відкриття.

Мої помічники — молоді майбутні вчені — кінчали роботу в раз назавжди призначену годину і йшли. Я примушував їх працювати тільки в призначені години, не порушувати планів, але сам не міг залишити своїх думок, своїх мрій, своїх лабораторій. Я й днював і ночував у лабораторії. І хоч жив у невеликому будинку, там же в саду, поруч з інститутом, але часто й дуже часто дружина Людмила і Стелла не бачили мене цілими днями.

Один раз трапилось так, що я цілий тиждень не виходив із своєї лабораторії. Я навіть просив мою дружину телефоном, щоб вона не приходила сама до мене і не присилала Стелли. Дайте мені щось поїсти, і більш нічого! Я не міг покинути роботи, мене ніхто не міг турбувати в хвилини, коли я працював.

І я не виходив із лабораторії. Штори на вікнах були спущені. Навіть удень скрізь горіло світло. Я ходив по кімнатах, по лабораторіях — не знав, чи день надворі, чи ніч. Я стежив за утворенням складних сполук, ждав наслідків.

Правда, я не був самотнім у своїй роботі. Мій помічник — Гордій Семенович — літній, поважний професор, теж міг назватися ентузіастом білка. Він намагався невідлучно бути біля мене. Мене тішили порив і запал, з якими він брався до роботи. Але разом з тим вражало часом його вагання у критичні хвилини. В наших дослідах, у науковій роботі треба бути впевненим, рішучим, упертим, особливо коли робляться вирішальні кроки. Вагання й затримка можуть привести роботу до краху. Затриматись можна вибираючи шлях, але не тоді, коли шлях вибрано.

Проте… я бачив, як любовно він тримає банку з дорогою рідиною. І в той же час його руки тремтіли.

— Більше рішучості… менше нервів, — казав я йому.

— Не можу не нервуватися, — виправдувався він.

— Чим тонші нерви має кожен із нас, — додав я, — тим краще. Але запам’ятайте, що ще важливіша для нашої роботи нервова сила. Нерви треба підкоряти своїй волі.

Комментарии к книге «Пролог», Семён Дмитриевич Скляренко

Всего 0 комментариев

Комментариев к этой книге пока нет, будьте первым!

РЕКОМЕНДУЕМ К ПРОЧТЕНИЮ

Популярные и начинающие авторы, крупнейшие и нишевые издательства