«Вулиця Червоних Троянд»

Після Великої Вітчизняної війни майбутній письменник, молодий комуніст, був комсомольським працівником на Полтавщині, комсоргом Українського поліграфічного інституту, де він навчався на редакційно-видавничому факультеті, секретарем райкому ЛКСМУ у Львові. На початку 50-х років у комсомольській пресі а згодом у «Робітничій газеті», в журналах та збірниках він друкує нариси, статті, фейлетони. Як кореспондент республіканських газет Анатолій Стась багато їздить по західних областях України. То був складний період зміцнення тут партійних та комсомольських організацій, становлення молодих колгоспів, що проходило не без класових зіткнень. На шляхах Волині, Полісся, на Прикарпатті і за Карпатами блокнот журналіста заповнювався живими фактами соціалістичних перетворень на оновленій землі. Згодом цей матеріал ліг в основу повісті «Підземний факел» (1960). Водночас письменник видає оповідання та нариси про мужніх радянських воїнів-прикордонників.

Помітний слід у творчості А. Стася як публіциста і нарисовця залишила робота в журналі «Огонёк». Письменник багато подорожував по країні і часто виступав на сторінках журналу із статтями, нарисами, розповідями про дружбу українських та грузинських колгоспників, про моряків Дунаю і шахтарів Донбасу, про творців штучних алмазів, про славні діла наших сучасників. В цей же час Анатолій Стась у своїх художньо-документальних творах розповів читачам про багатьох невідомих солдатів народної війни — партизанів і підпільників, котрі іноді далеко від Батьківщини, в тилу ворога вели нерівний бій з фашизмом. Так народилася нова книжка — «Таємниця «Ардельт-верке»». На її титулі автор зазначить — «нариси», хоч чимало творів, що склали збірку, — «Четвертий пасажир», «Архів «чорної дивізії»» та інші, — за жанровими ознаками належать до новелістики.