Безсумнівно, авторові допомагає наука, її методи, адже Володимир Щербаков сам учений, спеціаліст у царині електронних систем та математичної лінгвістики. Саме а позицій математичної лінгвістики він підступається до вирішення етруської проблеми в своєму романі «Чаша бур». Але тут випадок особливий — етруски до цього часу мовчать, переважну більшість написів етруською мовою не розшифровано, не перекладено, і залишається тільки сподівання, що письменних і тут не помилився, зумів доторкнутися до істини.
Не думаю, що письменники-фантасти взагалі заслуговують на певну поблажку, коли йдеться про характери героїв, мову творів та літературно-художній рівень. Володимир Щербаков жодної такої знижки просто не потребує. Він лауреат Всесоюзного літературного конкурсу імені М. Островського, лауреат премії за кращу книгу про Москву та москвичів Московського товариства книголюбів, його ім’я згадується в звітній доповіді Сергія Михалкова на останньому з’їзді письменників Російської Федерації в числі ведучих майстрів жанру. Співробітництво письменника з українськими кінематографістами було відзначено спеціальним призом на Всесвітньому кінофестивалі «Екофільм-84» в Остраві.
Кілька слів про повісті та оповідання, що складають цю книжку.
Це передусім кращі твори з авторського збірника «Червоні коні», що неодноразово друкувалися за кордоном. Приємно, що автор зумів створити закінчений цикл шотландських казок, серед яких і оповідання «Меч короля Артура». В передмові не хотілось би говорити у подробицях про той чи інший твір, розкриваючи тим самим хоча б частково задум і зміст. Тому я обмежуся побажаннями, що адресуються читачеві: уважно поставитися до гіпотез, що викладені в книзі, а до героїв зі співчуттям, якого заслуговує, на щастя, більшість. Володимир Щербаков — письменник переважно світлий, ліричний. Чи не ця якість його прози допомагає авторові зазирати в майбутнє? Хай адтач самостійно знайде відповідь на це недругорядне запитання.
Льотчик-космонавт СРСР професор
К. ФЕОКТИСТОВ
ПРОСТІР ГІЛЬБЕРТА— Чому ви стали фізиком? — очі дівчини-кореспондента промовистіше за слова засвідчували те, що двома фразами мені не відбутися.
Комментарии к книге «Простір Гільберта», Владимир Иванович Щербаков
Всего 0 комментариев