На ньому були краватка на резинці і начищені до ідеального блиску черевики. Вахтер мав такий вигляд, немов усім цим керував саме він, складалося навіть враження, що руда катастрофа його тішить.
У корпусі В Еда стрибав через дві сходинки, а в приймальні свого кабінету гукнув до секретарки Тіни:
— Перемога! Іду до Мілана!
— Ти завжди перемагаєш, Едо, — посміхнулася вона.
Моя секретарка Тіна Трикова-добра молодичка, подумав Еда, але їй не щастить. Тібор, наш шофер, за рік по весіллі пішов од неї до іншої. Тіна мешкає в сусідній квартирі, і я часто чую, як вона ставить одні й ті самі п’ять зачовганих касет, які вже знав увесь будинок. Музика лунала майже півночі. Тіна жила без чоловіка, а це, звичайно, не йшло на користь молодій матері.
— Відзначимо, Тіно?
— Сьогодні у тебе немає часу.
— От тобі й маєш! Чому?
— Бімонь до самого вечора чергуватиме в штабі боротьби з кризою.
Виходить, Тіна вже знала про мене й Аеону Бімоньову… Звичайно, добра секретарка все повинна знати, але зухвальство Тіни було нестерпне.
— Це мене не обходить. І тебе також не повинно обходити, — холодно відказав Еда. — Зателефонуй моїй дружині.
Тіна прикусила язика, набрала номер міської бібліотеки, попросила покликати пані Роганову й передала трубку шефові.
— Привіт, люба! — вигукнув Еда. — Я переміг, їду до Мілана! Лечу до тебе, давай відсвяткуємо, га?
— Вибач, Едо, — згодом сказала Тіна Трикова. — Я не хотіла…
— Забудьмо про це, — сказав Еда й зайшов до своєї лабораторії.
На двох широких столах панував страшенний гармидер, немов після погрому: скрізь валялися взірці оранжевого й рожевого швейцарського сиру, ягід горобини, ягнячого та заячого м’яса — свідчення двомісячної виснажливої праці, й тут же — вдалі експонати для всесвітнього ярмарку. Все це Еда нетерпляче згріб, кинув до електричної дробарки й увімкнув струм… Наступна гірко-солодка страва цього разу мала бути цілком стандартна, немов з конвеєра…
Комментарии к книге «Війна з багатоликим звіром», Владімір Парал
Всего 0 комментариев