«Поразка генерала Древора»

Втративши свою звичну стриманість, Дік Гордон ураганом влетів до приміщення спостерігального пункту. Не слухаючи слів вартового, що намагався про щось доповісти лейтенантові, не бачучи похмурого обличчя Джоні Волтерса, — Дік кинувся до екранів перископу, що давали змогу бачити ворожі позиції, екранів, де лише вчора він сам бачив дивні перегрупування радянського війська. Капрал Гертек зігнувся за його спиною:

— Бачите, нічого. Все чисте…

— Але ж ще вчора ввечері я сам бачив тут траншеї, бачив той ліс, що близько нього провадилося те перегрупуванням. — промурмотів Дік.

— Те бачив і я, — похмуро відповів йому Джоні Волтерс, — проте, так було вчора. Сьогодні їх немає…

Дік розгублено дивився на екрани; наступ стрибаючих танків… проти кого саме його провадити?… Проти чистого поля, проти повітря? Адже противник зник — зник разом із своїми позиціями, разом із лісом навіть… Зник з лісом?…

І раптом Гордон хрипло засміявся. Всі глянули на нього здивовано: що таке?

— Так кажете — зникли? — повернувся він до капрала Гертека, Джоні й чергового. — Зникли? Добре. Я погоджуюся. Цілком погоджуюся. Але вчора, скільки пам'ятає моя голова, вчора там, далеко за їхніми позиціями був ліс. Чи не так?

А що всі мовчали, він продовжував:

— Де ж він тепер, той ліс? Так само зник? Вони, мабуть, узяли його з собою, заховавши до кишені?… Га?

Джоні здивовано перевів погляд до екрану: так, лісу не було… Що за незрозуміла подія?…

Дік Гордон знову розсміявся.

— Дурниця! Дотепне маскування. Досить добре зроблений камуфляж. За роботу!

Він підскочив до телефону, зірвав трубку й крикнув:

— Алло, давайте командування батареї. Так. Чуєте? Я — лейтенант Гордон. Так. Чотири важкі набої[2] до прямокутника Ж-218. Так. Відразу. Чекаю.

Гордон поклав трубку.

— Черговий, скеруйте перископ на прямокутник Ж-218. Так. А тепер дивись, Джоні. І ви, капрале. Маємо за пять хвилин розпочати наступ.

Три голови схилилися над екраном. Чисте поле. Нічого не видно. Одна секунда, дві, три… Важкі постріли пролунали десь високо над пунктом, важкий залп з цілої батареї. Гармати виконували наказ, набої летіли на ворога, що його ніхто не бачив.

— Дивіться, дивіться! — прокричав Гордон.