Александр Павлович Бердник

Шляхи титанiв

«Шляхи титанiв»

974

Описание

Далеке майбутнє. Космічна Рада вчених — керівний центр чотирьох планетних систем — обговорює проект технічної революції — передачі наукового мислення квантовим машинам. Більшість вчених виступає проти реакційного проекту. Суперечка припиняється в зв’язку з прильотом космічної ракети невідомого походження. З’ясовується, що це корабель, який десять тисяч років тому покинув Землю. Жодної живої душі нема в каютах. Тільки біля командирського пульта — труп космонавта. Завдяки магнітним записам, що збереглися на кораблі, вдається дізнатися про таємницю наукової експедиції в іншу галактику, де космонавти зазнали неймовірних пригод. Прочитавши роман Олеся Бердника «Шляхи титанів», читач до кінця дізнається, що сталося з вченими-сміливцями, людьми XXI сторіччя, які побували в антисвіті, в царстві машин, і, нарешті, повертаються на землю далекого майбутнього, де люди вже досягли безсмертя…

1 страница из 151
читать на одной стр.
Настроики
A

Фон текста:

  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Аа

    Roboto

  • Аа

    Garamond

  • Аа

    Fira Sans

  • Аа

    Times

стр.
Олесь БердникШЛЯХИ ТИТАНIВ

«…майбутнє… світ підкореної речовини і енергії, підвладний волі майже безсмертної людини…»

«…Ми живемо в епоху, коли відстань від найбезумніших фантазій до цілком реальної дійсності скорочується з неймовірною швидкістю…»

М. ГОРЬКИЙ

«Земля — колиска людства. Але не можна завжди жити в колисці…»

«Неможливе сьогодні стане можливим завтра…»

К. Е. ЦІОЛКОВСЬКИЙ. ВІД АВТОРА

Земле-колиско моя! Чудова плането! Ти прекрасна…

Всю тебе не об’їздиш, не сходиш, не облітаєш, щоб помилуватися дарами твоєї розмаїтої природи. Але думка моя обіймає тебе, заглядає в найдальші закутки континентів та океанів…

Душа завмирає перед величчю гір, які стрімкими вершинами пробивають небо, уподобляючи собою стремління нашого духу. Як багато можуть сказати гори людині, її допитливому, тривожному розуму!

Велетенські нагромадження скель, які пнуться хаотичними сходами догори, імпонують неспокійним, бурхливим натурам, для яких життя — це безперервна ломка і оновлення. Білосніжні вершини, покриті вічними сніговими шапками, нагадують нам про чистоту душі, яку треба берегти, йдучи через болото і курний шлях життя. Вони змушують нас замислюватися, забувати про марнолюбні помисли, пам’ятати про обов’язок…

Гори — твої діти, плането моя!

Про них можна писати без кінця, і нема, напевне, такої душі в світі, в якій би їх сувора і незвичайна краса не знайшла відгуку…

А моря, океани!

Хіба не манила безкінечна далина тисячі і тисячі буряних сердець до нових країв, до пригод, до слави і смерті ради незвичайних відкриттів?

Чиє мужнє серце не билося радісними і тривожними ударами, коли воно попадало в бурю? Неправда, що урагани страшні! Вони страшні тільки дрібненьким і мізерним душам, для яких життя — гладенька дорога або підступна стежечка змії.

А морська дорога — повна небезпек і пригод, несподіванок і боротьби — схожа до життя хоробрих і сильних людей. Буряні океани і їх душа — одне ціле, вони зливаються в міцних обіймах назавжди, вони котять свої грізні хвилі — хвилі води і хвилі душі — вперед і вперед, за нові обрії.

Та вічно не буває буря. Вона може бушувати кілька днів, тижнів чи місяців. Стихає ураган, зникає хвиля, втихомирюється океан.

Рецензий к этой книге пока нет, будьте первым!

Оставить рецензию

Код Антибот

ПОХОЖИЕ КНИГИ

Популярные и начинающие авторы, крупнейшие и нишевые издательства