«Служивий мечник»

604

Описание

Самодіяльний, некомерційний переклад повісті Джорджа Р.Р. Мартина «Служивий мечник» (Sworn Sword) на українську мову. Це друга повість з циклу коротких творів автора про пригоди молодого лицаря Дунка (Dunk) та його хлопчика-зброєносця на прізвисько Яйк (Egg). Цикл є приквелом до «Пісні льоду та вогню», opus magnum Джорджа Мартина. Цей переклад продовжує експеримент, розпочатий «Заплотним лицарем»: повість сильно адаптовано у мовному та побутовому відношенні до наших східноєвропейських теренів. Багато імен, географічних назв, титулів, елементів державності та побуту набули цілком українського звучання, подекуди — колориту прилеглих країн. Переклад-адаптація В.Бродового, серпень-жовтень 2012 р. Друга редакція, виправлена та оновлена: 17 лютого 2015 р. Оформлення обкладинки: Валерій Бур



6 страница из 87
читать на одной стр.
Настроики
A

Фон текста:

  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Аа

    Roboto

  • Аа

    Garamond

  • Аа

    Fira Sans

  • Аа

    Times

стр.

— Не «дункайте» мені, — відповів Дунк, дивуючись сам собі, чого це він. Мабуть, того, що Беніс мав злого язика і полюбляв кпинити з усіх. — Мене звати пан Дункан Високий.

— Хто це тебе так зве? Оте лисе щеня? — Він зиркнув на Яйка і зареготав курячим сміхом. — Зараз ти трохи вищий, ніж був при панові з Грошодубу, та для мене як був Дунком, так і лишився.

Дунк потер шию та потилицю і втупився у каміння внизу.

— Що будемо робити?

— Привеземо вино додому та скажемо панові Лантуху, що його струмок висох. У Стояку є колодязь, пан від спраги не помре.

— Не називайте його Лантухом. Ви спите під його дахом, виказуйте йому трохи поваги.

— Сам виказуй йому повагу за нас двох, Дунку, — відповів Беніс, — а я називатиму старого, як схочу.

Блякло-сірі дошки заскрипіли під Дунком, коли він зайшов на міст, аби роздивитися пісок та каміння унизу. Поміж каменів виблискувало кілька невеличких брудних калюж завбільшки хіба що з його долоню.

— Онде мертва риба, бачите? І там теж.

Сморід нагадав про покійників на перехресті.

— Я бачу, пане, — відповів Яйк.

Дунк зістрибнув у русло струмка, присів навпочіпки й перекинув одного каменя. Сухий та гарячий зверху, він був мокрий і брудний знизу.

— Вода пішла нещодавно.

Підвівшись, він жбурнув каменя убік, на берег, де той збив сухий клинець землі, здійнявши хмару бурої пилюки.

— На березі ґрунт аж розтріскався, а посередині — м’який та болотистий. А риба ще вчора була жива.

— Дунк-бовдунк, ось як тебе старий величав. Пригадую. — Беніс сплюнув ляпку кислолисту на камені. Під сонцем вона заблищала волого та яскраво-червоно. — Ти, бовдунку, думати себе не силуй, в тебе головешка для цього тупувата.

«Дунк-бовдунк, тупіший за замковий кут.» Від пана Арлана ці слова чомусь чулися з любов’ю. Він був доброю людиною, навіть коли сварився. А от Беніс Бурощит вимовляв те саме геть інакше.

— Пан Арлан два роки як помер, — відповів Дунк, — і я тепер лицар Дункан Високий.

Комментарии к книге «Служивий мечник», Джордж Мартин

Всего 0 комментариев

Комментариев к этой книге пока нет, будьте первым!

РЕКОМЕНДУЕМ К ПРОЧТЕНИЮ

Популярные и начинающие авторы, крупнейшие и нишевые издательства