— Б’юся об заклад, що Даерон ніколи не спав у канаві, — тихо мовив Дунк, — а те м’ясо, яке їв Аеріон, завжди було відмінно засмажене.
Маекар Таргарієн, принц Перелітку, довго їв очима Дунка з Блошиного Подолу, мовчки рухаючи щелепою під сріблястою бородою. А тоді розвернувся і пішов геть, не вимовивши ані слова. Дунк чув, як він від’їхав разом зі своїми людьми. І по тому все стихло, крім стрекотіння крил бабок, які шугали собі над водою.
XXVХлопець з’явився наступного ранку, щойно зійшло сонце. На ньому були старі чоботи, бурі штани, бура вовняна сорочка і стара подорожня свита.
— Батько сказали, що тепер я служитиму при вас.
— При вас, ПАНЕ, — нагадав йому Дунк. — Починай з сідлання коней. Каштан тепер твій, будь до нього ласкавий. На Грома сідати не смій, доки я не дозволю.
Яйк потупцював по сідла.
— Куди ми їдемо, пане?
Дунк подумав якусь хвильку, а тоді відповів:
— Ніколи не був за Червоними горами. Хочеш подивитися Дорн?
Яйк вишкірився усмішкою.
— Люди кажуть, там дуже гарні лялькарі.
Додаткові матеріалиВесь наявний переклад основної епопеї Джорджа Р.Р. Мартина, а також мапи до неї можна знайти на сторінці http://www.ex.ua/view/18585623.
Оглавление Заплотний лицар I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII XIII XIV XV XVI XVII XVIII XIX XX XXI XXII XXIII XXIV XXV Додаткові матеріали Fueled by Johannes Gensfleisch zur Laden zum Gutenberg -->
Комментарии к книге «Заплотний лицар», Джордж Мартин
Всего 0 комментариев