«Ерагон»

58

Описание

Одного разу звичайний сільський хлопчак Ерагон знайшов високо в горах дивовижний камінь, який виявився не чим іншим, як драконовим яйцем. Ця таємнича знахідка змінила все подальше життя хлопця. Йому судилося виростити дракона, взяти участь у великій війні, відвідати фантастичні землі, стати на бій із чаклунами і чудовиськами. У хитросплетіннях долі, магії та кохання Ерагон відродить колишню велич вершників Дракона й кине виклик самій Імперії. Він стане першим вершником, непідвладним ані королям, ані вождям. На суші й на воді, у небі й під землею поруч з Ерагоном завжди буде його вірний дракон.

1 страница из 328
читать на одной стр.
Настроики
A

Фон текста:

  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Аа

    Roboto

  • Аа

    Garamond

  • Аа

    Fira Sans

  • Аа

    Times

стр.
Ерагон (fb2) - Ерагон (пер. Игорь Бондарь-Терещенко (ИТБ)) (Спадок - 1) 3516K скачать: (fb2) - (epub) - (mobi) - Кристофер ПаолиниКрістофер ПаолініЕрагон ПрологТінь Смерка

Вітер завивав, сповняючи ніч незнайомими запахами — передвісниками світової бурі. Кремезний Смерк звів голову і вдихнув повітря. Якби не багрове волосся й криваво-червоні очі, можна було б подумати, що це людина.

Раптом він зіщулився й принишк. Так, не було жодних сумнівів: вони тут. А може, це пастка? Оцінивши ситуацію, він холодно наказав: «Розійдіться, сховайтеся за кущами й деревами. І хто б не наблизився, зупиніть його… або помріть».

Навколо Смерка заметушилось дванадцять ургалів, озброєних короткими мечами та круглими залізними щитами з якимись чорними знаками. Ці кривоногі потвори з товстими, ніби навмисне створеними для бою, руками, зовні нагадували людей. Над маленькими вухами вони мали пару закручених рогів. Ледь чутно порохкуючи, потворні істоти пірнули в хащі.

За мить шурхіт стих, і довкола знову запанувала тиша.

Сховавшись за стовбуром, Смерк не зводив очей з темної стежки. Досвідчений звір, він розрізняв на ній геть усе аж до найменших дрібничок: слабкого місячного сяйва було досить, аби бачити кожну гілку, кожен листочок так само гарно, як сонячного дня. Збоку Смерк видавався неприродно застиглим. По лезу довгого меча, що його він тримав у руці, тяглася тоненька, наче волосинка, подряпина. Вузький клинок міг легко ввійти поміж ребрами, але не зламався б навіть об найміцніший панцир.

На відміну від гострозорого Смерка, ургали ледь-ледь розрізняли дорогу. Вони сунули навпомацки, наче сліпі, шкопиртаючи об власні обладунки. Раптом тишу порушило пронизливе ухкання сови. Загін на мить застиг. Коли птах пролетів, вони поплентались далі, здригаючись від нічного холоду. Несподівано під важким чоботом одного з ургалів тріснула суха гілка. Смерк застережливо шикнув, і чудовиська відсахнулись назад. Ці потвори смерділи, наче тухлятина, але Смерк намагався пересилити свою огиду. Урешті-решт, вони лише знаряддя в його руках, та й годі.

Час спливав дуже повільно, і Смерка брала нетерплячка. Певно, сморід ургалів було чутно на весь ліс. Смерк не дозволяв їм зводитись на ноги, аби розігріти м’язи. До себе він також був безжальний і непорушно продовжував удивлятися в нічну темряву. Новий подув вітру зашарудів гіллям і приніс іще сильніший запах, що його вже зачув був Смерк. Він збуджено загарчав і вишкірив зуби.


Рецензий к этой книге пока нет, будьте первым!

Оставить рецензию

Код Антибот

ПОХОЖИЕ КНИГИ

Популярные и начинающие авторы, крупнейшие и нишевые издательства