За тодішніх часів так само, як і нині, присяжне братство Королегвардії складалося з семи лицарів, непохитно вірних і уславлених вояцьким умінням. Вони складали священні обітниці віддати своє життя до останньої краплі на захист особи короля та його кревних родичів. У ніч смерті Візериса в Король-Березі перебувало лише п’ятеро братчиків білого корзна: сам пан Крістон, пан Арик Каргил, пан Рікард Терен, пан Стефон Морочник та пан Віліс Пагір. Пан Ерик Каргил (близнюк пана Арика) і пан Лорент Марбранд, що знаходилися з принцесою Раенірою на Дракон-Камені, про смерть короля нічого не відали і безтурботно спочивали тієї ночі, коли їхні брати по зброї поспіхом піднімали радників з ліжок.
У покоях королеви просто під опочивальнею, де вистигало тіло її ясновельможного чоловіка, зібралося таке товариство:
— її власний батько, пан Отто Вишестраж, Правиця Короля;
— пан Крістон Колій, Регіментар Королегвардії;
— великий маестер Орвил;
— князь Лиман Чмелик, вісімдесятирічний коронний підскарбій;
— пан Тайлан Ланістер, коронний корабельник, брат князя Кастерлі-на-Скелі;
— князь Ларис Моц на прізвисько Кутельнога, господар на Гаренголі, коронний шепотинник;
— князь Яспер Вильд на прізвисько Залізне Берло, коронний правник.
На початку наради великий маестер Орвил нагадав, які обряди за звичаєм та законом мусять супроводжувати смерть короля:
— До двору для здійснення належних відправ та піднесення молитов про душу його милості слід прикликати септона Євстахія. До принцеси Раеніри на Дракон-Камінь має негайно вилетіти крук зі звісткою про смерть її батька. Можливо, їхня милість пані королева зізволять написати листа власноруч, щоб пом’якшити тяжкий удар словами співчуття? Але найперше треба наказати, як ведеться здавна, щоб про смерть короля оголосили калатанням дзвонів. І звісно, ми мусимо почати приготування до вінчання королеви Раеніри на царство…
Але пан Отто Вишестраж зненацька обірвав маестра.
— Усе це зачекає, — оголосив він, — доки ми не вирішимо, хто успадкує престол.
Як Правиця, він єдиний міг говорити голосом короля і сидіти на Залізному Троні за його відсутності. Візерис дав йому до рук владу над усім Семицарством, і пан Отто мав лишатися при ній, «доки не увінчають короною нашого нового короля».
— Ні, доки не увінчають нашу нову королеву! — різко заперечив князь Чмелик.
Комментарии к книге «Принцеса і королева, або Чорні та Зелені», Джордж Мартин
Всего 0 комментариев