«Комедії»

8374

Описание

Арістофан Комедії 1) Ахарняни. Переклад А.Содомори (1980) 2) Хмари. Переклад Б.Тена (1980)  3) Оси. Переклад В.Свідзинського (1980) 4) Мир. Переклад А.Содомори (1980) 5) Лісітрата. Переклад Б.Тена (1980) 6) Жаби. Переклад Б.Тена (1980)



1 страница из 214
читать на одной стр.
Настроики
A

Фон текста:

  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Аа

    Roboto

  • Аа

    Garamond

  • Аа

    Fira Sans

  • Аа

    Times

стр.

Арістофан. Комедії

Ахарняни

Переклад Андрія Содомори

© Арістофан, 425 до Р.Х.

© А. Содомора (переклад), 1980

© Й.Кобів (примітки), 1980

Джерело: Арістофан. Комедії. Х.: Фоліо, 2003. 512 с. [Бібліотека світової літератури. Том 05]. С.: 19-82.

OCR & Spellcheck: Aerius (ae-lib.org.ua), 2003

ДІЙОВІ ОСОБИ

Дікеополь, хлібороб.

Амфітей.

Окличних.

Афінські посли.

Лже-Артаб, посланець перського володаря.

Теор, посол.

Хор старих ахарнян.

Дочка Дікеополя.

Слуга Евріпіда.

Евріпід.

Ламах, воєначальник.

Мегарець.

Дві дочки мегарця.

Донощик.

Беотієць.

Нікарх, другий донощик.

Слуга Ламах а.

Селянин.

Дружка молодого.

Вісник.

Особи без слів:

посли, євнухи,

фракійські найманці,

жінка Дікеополя,

подруга молодої,

раби, танцюристки, флейтисти.

ПРОЛОГ

Дія відбувається на Пніксі, площі для народних зборів.

Першим входить селянин Дікеополь.

Дікеополь

Не раз, бувало, смуток дошкуляв мені.

Щось раз, од сили двічі - радість трапилась.

А прикрощами в очі, мов піском мело.

Стривай, коли ж то й справді я веселим був?

Ага, згадалось: ще тоді, як виблюнув

Клеон наш п'ять талантів. То-то втішивсь я!

їй-богу, як ніколи. Тож за подвиг цей,

Еллади гідний, полюбив я вершників.

Зате пройнявся гнівом по-трагічному,

10 Коли, розкривши рота, я Есхіла ждав,

А вчув: «О Теогніде, ти свій хор веди!»

Тоді-то, пам'ятаю, аж трясло мене.

Та вже як після Мосха Дексітей заграв

На флейті беотійській - вдруге рад я був.

Недавно ж мало шиї не скрутив собі,

Коли Херід-співака наче з шкури ліз.

А все ж, відколи милом я вмиватись став,

Ніщо, повірте, в очі не в'їдалось так,

Як той Пнікс безлюдний, хоч і мав би він

Кишіти людом у ту пору вранішню.

На площі галас. Од шнура червоного

Усяк свій бік рятує. Метушня кругом. [21]

Не видно лиш пританів: може, сплять іще.

А потім, мов шалені, ринуть купами,

Вовтузяться, штовхають один одного,

Щоб сісти в першій лаві. А на мир тоді

Начхати їм. О місто, де рятунок твій?

А я тут - спозаранку. Сам-самісінький.

Сиджу, мов дурень: звісна річ, нудьга бере.

30 Соплю, верчусь, гикаю, волоска скубну,

Комментарии к книге «Комедії», Арістофан

Всего 0 комментариев

Комментариев к этой книге пока нет, будьте первым!

РЕКОМЕНДУЕМ К ПРОЧТЕНИЮ

Популярные и начинающие авторы, крупнейшие и нишевые издательства