Сірик. Я так ие говорив! Я казав, що у XVII і XVIII століттях в районі діііпровських порогів перебував певний ррошарок певних продуктів епохи, обумовлених класовими економічними...
Паливода. Дурниці мелете...
Скидан. Годі! Обумовлений продукт.
Сірик. Ой яка гидота! Не вірте мені. (Беззвучно). Я одмовляюсь!
Заброда. Виходить, запорожців зовсім не було, чи як по-вашому?
Скидан. Чому? Були і навіть є.
Паливода. Чи не ви часом?
Скидан. А хто ж? Хто був ворогом народу в старовину? Пани і дуки. Хто були запорожці? Збройні вороги ворогів народу! Отак і ми — ваші вороги й переможці. Скажете, ні?
Паливода. Цю політграмоту чуємо з сімнадцятого року.
Заброда. Прокляття!..
Скидан (до ішроду). Чули? Все обчислив і зважив. І все прокляв. Колгоспний лад і нашу перспективу. Судьбу нащадків наших і батьків. І навіть степ.
Заброда. І степ!!!
Цар. І дощ прокляв небесний!
Заброда. І дощ!!!
Входить Мар'яна.
Мар'яно, де дитя?
Мар'яна. Умерло для тебе.
Заброда. Дитина де, гадюко?
Мар'яна. І ти вже мертвий.
Заброда. Уб'ю! Дитина де?!
Лаврик (вбігає). Дядьку Скидан! Забродиха підкинула дитя в колгоспний двір!
Заброда. А-а!..
Скидан. Чули? Ще один доказ: будуще за нами. (До Заброди). В тобі, Забродо, я не кляну нічого, бо нічого клясти. Ти весь у минулому.
Заброда. Скидан, я не один, як бачиш, да і таких, як ти...
Скидан. Таких нас мільйони.
Заброда. Рахунки зводять отут по Марксу за століття. Ми пропащі.
Скидан. Так, ви пропащі.
Заброда. Подія ця в історії народу нашого велика, єдина...
Скидан. ...і неповторна.
Заброда. Так.
Скидан. Ну?
Заброда. Так от, як індивід, чия жінка немовля свое підкинула тобі...
Скидан. Чого ти хочеш?
Заброда. Я хочу битися з тобою особисто. Прошу тебе. Може, я вб'ю тебе індивідуально, а ні, — так ти мене. Адже обидва ми улани лейб-гвардії його величності.
Скидан. Ми вахмістри, не офіцери. Яка там в нас дуель! До речі, е закон.
Заброда. Закон?! До зброї!
Бас і Буланий. Охляли...
Заброда. Сибір нашого царя! (Подається до куркульського натовпу і, вхопивши шаблю, кидається на Скидана).
Скидан. Гаркавий, швидко! (Бере в міліціонера Гаркавого шаблю і одним ударом вибиває в Заброди зброю), .Чортзна-що!
Заброда. Здаюсь... Кінчай.
Скидан. Заберіть гадів!
Комментарии к книге «Потомки запорожців», Олександр Петрович Довженко
Всего 0 комментариев