«Слідами космічної катастрофи»

Але вчених непокоїла думка: що ж це за небесне тіло? Своїми розмірами воно аж ніяк не було схоже на всі відомі планети. Виявилось, що Церера в чотири рази менша за Місяць і в шість з чимось разів менша за Ганімеда — одного з відкритих Галілеєм супутників Юпітера. Ні, радість була передчасною: Цереру не можна віднести до класу планет. І пошуки не припинялись.

Найупертіший серед своїх колег Ольберс знову взявся за роботу. Але все, що він відкривав протягом наступних п’яти’ років, його незмінно розчаровувало. Найближчі сусідки Церери — Паллада, Веста й відкрита Гардінгом Юнона — виявилися ще меншими, ніж вона. Небесного тіла, яке можна було назвати планетою в повному розумінні цього слова, не було навіть близько. Та й не могло бути — його б відкрив іще Кеплер…

Проте Ольберс не припиняв спостережень за орбітами відкритих ним небесних тіл, які дістали назву малих планет. Незабаром він був нагороджений за свою наполегливість. Ольберс помітив, що їхні орбіти перетинаються майже в одній точці, — в тому ж місці, де мала перебувати гадана планета. Точка перетину цілком відповідала правилу Тіціуса-Боде.

Відкриття це не могло не вразити Ольберса. Залишався єдино можливий висновок: планета була розірвана якимись невідомими силами, а «малі планети» є тільки найкрупнішими її осколками. Рухаючись по своїх штучних орбітах, що створилися внаслідок вибуху, осколки ці незмінно повертаються до місця загибелі планети, як скорботні сини приходять на могилу матері.

Який катаклізм міг зруйнувати цей загадковий світ? Сили тяжіння з боку сусідніх планет? Але сили тяжіння ніколи не бувають однобічними. Отже, в орбітах сусідніх планет ми повинні були б помітити якісь відхилення від норми. Проте орбіти Юпітера і Марса з такою точністю вкладаються в правило Тіціуса — Боде, що їх можна вважати зразком у межах цього правила. Особливо це стосується Юпітера, якого вважали «винуватцем» катастрофи.

Можливо, як гадали деякі дослідники, планета потрапила в сферу притягання гіганта Юпітера і була розірвана ним? Коли це так, то які ж сили зштовхнули її з орбіти? Адже не можуть планети робити авантюристичні екскурсії, безпричинно зриваючись із власних орбіт. І чому тоді нема жодних ознак відхилення від норми в орбіті Юпітера? Те, що він гігант, ще нічого не пояснює: для розриву планети потрібні були такі зусилля, які б не могли не відбитися навіть на орбіті гіганта.