«Cпогади фронтовика. Одісея сірого «коляборанта»»

5667

Описание

Заглавие этой книги очень хорошо отражает ее содержание — это действительно фронтовые воспоминания без приукрас. Тяжелые воспоминания. Автор книги Евстахий Загачевський два с половиной года, прежде чем он перешел в 14–ю дивизию Войск СС «Галиция», постоянно находился на Восточном фронте, на передовой, в составе 3–й танковой дивизии СС «Тотенкопф». Тяжелые фронтовые будни и военный быт, непрерывные бои, ранения, смерть боевых друзей, — все это ярко обрисовано в правдивых показаниях очевидца и участника событий трагической эпохи Второй мировой войны. Автор отбыл настоящую фронтовую одиссею, на это указывают уже сами заголовки разделов: «В лесах под Невелем», «Великие Луки», «Десять дней под Ельней», «Ярцево». Несколько раз был ранен в боях. Как только началось активное формирование дивизии Войск СС «Галиция», он просил о переводе туда. Но это произошло не так быстро, как хотелось: лишь во второй половине 1944 года, а именно, во время переформирования дивизии после Бродской катастрофы. Как фронтовой ветеран, Загачевський вскоре был откомандирован на 3–месячную...



2 страница из 234
читать на одной стр.
Настроики
A

Фон текста:

  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Аа

    Roboto

  • Аа

    Garamond

  • Аа

    Fira Sans

  • Аа

    Times

стр.

Розпорошеним по світі «львовякам» теж приємно й цікаво буде перечитати авторові, навіяні теплом рядки про рідне місто й його — українську «свою в'яру» з «Ґрудка» й «сьрудм'єсьця». Тут мимоходом автором накреслений процес повороту до активного українства тих тисяч львівських «Юзьків», «Тоньків», «Сяхів», «Лейбів», що відбувся у цьому, здавалося б, «чужому» Львові поміж двома світовими війнами й що додав українству до переважно селянських елементів ще — динамічні міські. Сам автор це власне й приклад того нового українського Львова. Але хай він сам розкаже про себе й про «вступ» до своєї фронтової «Одисеї»:

«Я народився 28 квітня 1919 р. у Львові. Батько мій помер у 1925 р. як політичний в'язень у польській тюрмі — був підстаршиною, чотовим в Українській Галицькій Армії. До школи я ходив спершу до української приватної ім. Б. Грінченка у Львові, звідки після закінчення 7 кляс вступив до польської технічної школи при Снопківській вул., та вже після двох років мусів закінчити навчання через матеріяльні труднощі. Аж до вибуху польсько–німецької війни я працював по різних споживчих крамницях як помічник склепового. З приходом большевиків я втік, як і багато інших, до «Генерального Губернаторства», звідки в 1940 р. виїхав до Німеччини на роботу. В початках 1941 р., коли вже доволі голосно говорено про недалеку німецько–большевицьку війну, я та ще декількох українців зголосився добровольцем до Українського Леґіону, що то згідно з поголосками мав творитися в Нойгаммері. Бувши тоді в Ляйпціґу на роботах, ми зголосилися на поліцію, де й заявили, що хочемо вступити добровольцями в «українську армію». Чейже тоді про це так і говорено. За декілька тижнів нам прийшли покликання до вербункової комісії і вже з початком червня ми були вислані до військової частини в Ольденбурґу на німецько–голляндському кордоні. Яке ж було наше розчарування, коли замість українських старшин і загалом українського вояцтва ми зустрілися лише з німцями. Про «українське військо» тут ніхто нічого не чув. Був якийсь підстаршина–українець, що подавав себе за колишнього вояка УГА та вів з нами перевишкіл. Якось воно терпілося, бо чейже ми були переконані, що все таки колись нас приділять до «української армії», чим і потішав нас цей підстаршина. Було нас там українців щось близько сорока чоловік.

22–го червня вибухла так довго очікувана нами українцями війна поміж большевиками й німцями. Скоро наспіла вістка і про події з 30–го червня у Львові, а з тим і про арештування…

Комментарии к книге «Cпогади фронтовика. Одісея сірого «коляборанта»», Евстахий Загачевський

Всего 0 комментариев

Комментариев к этой книге пока нет, будьте первым!

РЕКОМЕНДУЕМ К ПРОЧТЕНИЮ

Популярные и начинающие авторы, крупнейшие и нишевые издательства