— Бо хатинка в неї стара-престара і стоїть далеко в лісі.
Алісі стало так цікаво, що вона навіть сіла на ліжку.
— Вона в заповіднику працює?
— Алісо, спати негайно!
— Але ж ти обіцяв покликати бабу-ягу. Будь ласка, татусю, дорогенький, поклич бабу-ягу!
— Я покличу. Але ти про це дуже пожалкуєш.
Я підійшов до відеофона й навмання натиснув кілька кнопок. Я був певний, що з’єднання не буде і баби-яги “не застану дома”.
Та я помилився. Екран відеофона просвітлів, загорівся яскравіше, у ньому клацнуло — хтось натиснув кнопку прийому на другому кінці лінії, і ще не встигло з’явитися на екрані зображення, як сонний голос сказав:
— Марсіянське посольство слухає.
— Ну як, тату, вона прийде? — крикнула із спальні Аліса.
— Вона вже спить, — сердито відповів я.
— Марсіянське посольство слухає, — повторив голос.
Я обернувся до відеофона. На мене дивився молодий марсіянин. У нього були зелені очі без вій.
— Даруйте, — мовив я, — я, напевно, помилився номером.
Марсіянин усміхнувся. Він дивився не на мене, а на щось за моєю спиною. Ну звичайно, Аліса вилізла з ліжка і стояла босоніж на підлозі.
— Добрий вечір, — привіталася вона до марсіянина.
— Добрий вечір, дівчинко.
— Це у вас живе баба-яга?
Марсіянин запитливо глянув на мене.
— Розумієте, — пояснив я, — Аліса не може заснути, і я хотів провідеофонити бабі-язі, щоб вона її покарала. Та от помилився но мером.
Марсіянин знову всміхнувся.
— На добраніч, Алісо, — сказав він. — Треба спати, а то тато покличе бабу-ягу.
Марсіянин попрощався зі мною і вимкнувся.
— Ну, тепер ти підеш спати? — запитав я. — Ти чула, що сказав тобі дядечко з Марса?
— Піду. А ти візьмеш мене на Марс?
— Якщо будеш добре поводитися, влітку туди полетимо.
Врешті-решт Аліса заснула, і я знову сів до роботи. І засидівся аж до першої ночі. А о першій раптом приглушено загудів відеофон. Я натиснув кнопку. На мене дивився марсіянин із посольства.
— Пробачте, будь ласка, що я потурбував вас так пізно, — сказав він, — але ваш відеофон не вимкнений, і я вирішив, що ви ще не спите.
— Будь ласка.
— Ви не могли б допомогти нам? — запитав марсіянин. — Усе посольство не спить. Ми перерили всі енциклопедії, вивчили відеофонну книгу, але не можемо знайти, хто така баба-яга і де вона живе…
БРОНТЯ
Комментарии к книге «Дівчинка з Землі», Кір Буличов
Всего 0 комментариев