- I що її до цього змусило? - питає він, не відриваючись від газети.
- У вас дивний погляд на проблему. Мене зрадила жінка!
Ви розумієте! ЖІНКА! ЗРАДИЛА! А ви питаєте: чому вона так зробила.
- Українці весь час зраджують. Скільки живуть, стільки й зраджують. Чого ви розхвилювалися?
- Українці - так! Але ж не українки! Українки на весь світ славилися красою лебединої вірності. За чоловіком - у Сибір! На Колиму! На Далекий Схід! А не в гречку, якщо чоловік на місяць поїхав до мами.
- Ви щось наплутали. В Сибір услід за мужем - це московки. А на місяць від жінки до мами - то це таки по українськи.
Зал небайдужий до вистави. Глядачі сміються, аплоду ють. І тільки високий чоловік із гарним утомленим обличчям застиг біля виходу, пропускаючи всередину нових глядачів, а сам лишаючись на порозі. Поряд - жінка, яка також не хоче заходити в зал, хоч там видно краще. Вона витягає шию і стає навшпиньки, стежачи за грою акторів аматорів. А грають вони весело й невимушено, артистично жестикулю ючи і легко стрибаючи по столиках і стільцях.
- Якщо ви хочете знати, зрада - це свобода.
- Хто вам таке сказав? Зрада - це гріх. Гірші за зраду тільки вбивство і самогубство.
- Це за вашим християнством.
- А ви хіба не християнин?
- За вашим християнством і свобода - гріх.
- Що означає оте «за вашим християнством»? Ви зра дили нашій християнській вірі?
- Коли зраджують нас, то це гріх. Коли зраджуємо ми, то це свободa.
- Панове, - озвалася дівчина біля шинквасу, - чи не бажаєте по чарочці горілки «Зрада»? Ми маємо експортний варіант.
- А горілки «Свобода» у вас нема?
- Або горілки «Гріх»?
- Горілка - завжди гріх, чи вона «Столична», чи «Пше нична», чи «Гетьманська», чи «Московська». Тому вона так солодко п’ється, хоча й гірка, - сміється барменша.
- Це як кому. Кому солодко, а кому й гірко.
Вона наливає обом по чарці горілки, обоє із задоволенням перехиляють. На сцену витягають величезний макет пляшки з горілкою, на етикетці якої латинськими літерами написано:
ZRADA Made in Ukraine.
- Того в нас в Україні й життя немає, що зрада стала нашою національною етикеткою. Ми зраджуємо і друзів, і ворогів, і подружжя, і навіть себе. Нас у світі знають, як зрадників!
Гарненька барменша стежить за розмовою відвідувачів. Іноді крутить пальчиком біля скроні, іноді показуває:
«Клас!», також стрибаючи по столах і стільцях.
Комментарии к книге «Зрада. Zrada made in Ukraine», Євгенія Кононенко
Всего 0 комментариев