«Людина повертається з минулого»

2049

Описание

Сталося вбивство. Інспектор Антонов мусить знайти вбивцю. В процесі слідства з'ясовується, що убитий і вбивця до перемоги народного ладу співробітничали з фашистами. Та втекти із своїми «покровителями» їм не пощастило. Відбувши покарання, вони з'являються в Софії і починають полювати один на одного, прагнучи звести свої рахунки, намагаючись втягти у свої тенета якомога більше людей, зокрема молодь. Свій твір — роман «Людина повертається з минулого» — болгарський письменник Богомил Райнов присвятив працівникам карного розшуку. Автор цікаво розповідає про їхню складну, напружену, небезпечну роботу, про те, як кожен з них віддає себе єдиній меті — очищенню соціалістичного суспільства від усього, що заважає людям жити.



1 страница из 101
читать на одной стр.
Настроики
A

Фон текста:

  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Аа

    Roboto

  • Аа

    Garamond

  • Аа

    Fira Sans

  • Аа

    Times

стр.
Богомил Райнов ЛЮДИНА ПОВЕРТАЄТЬСЯ З МИНУЛОГО

Перекладено за виданням:

Богомил Райнов. «Един човек се врьща от миналото». «Народна младеж». Издателство на ЦК на ДКМС. София, 1966

РОЗДІЛ ПЕРШИЙ

Ви знайомі з Петром Антоновим? Ні? А з Іваном Медаровим? Теж ні? Тоді, либонь, доведеться про все розповісти з початку. Не хвилюйтеся: кажучи «з початку», я не мав на увазі — від Адама і Єви. Не люблю зайвих балачок.

З Петром Антоновим справа проста: це я. А от Медарова не можу вам представити. З чисто технічних причин. Учора близько 2 години 30 хвилин по полуночі вищезгаданого громадянина було знайдено мертвого на вулиці Крайній.

Якби про це розповіли моїй тітоньці, вона відповіла б за звичкою: «Було б йому сидіти в хаті… Я от сиджу, то нічого зі мною й не трапляється». І на цьому питання було б вичерпане. Я, на жаль, не можу вичерпати його так просто і швидко, бо працюю в міліції і розслідування цієї пригоди покладено саме на мене.

Власне, цю історію можна б визнати за звичайний нещасний випадок: громадянин Медаров був людина не першої молодості, точніше — йому було вже під шістдесят. Серце мав ненадійне. Його приваблювала аромат і смакові якості мастики.[1] Трохи перебрав… стало недобре… і ось він, кінець, який увінчує будь-яку справу.

При розтині тіла не виявлено нічого підозрілого: ані натяку на фізичний примус, насильство, замах. Небіжчик лежав на хіднику в майже ідилічному спокої, романтично овіяний пахощами свого улюбленого питва. Одначе сталося так, що вашому новому знайомому Петру Антонову довелося стикнутися з Іваном Медаровим, хоч цей останній уже й зник з лиця землі. Зі мною завжди так. Багато моїх знайомих — люди, навряд чи корисні мені принаймні тут, на цьому світі. Зате у мене широкі зв'язки на тім світі. Взагалі, якщо вам потрібна протекція, клопотання чи щось інше для потойбічного світу, то можете звертатися до мене.

Але не впадаймо в містику. Повернімося до фактів.

Комментарии к книге «Людина повертається з минулого», Богомил Райнов

Всего 0 комментариев

Комментариев к этой книге пока нет, будьте первым!

РЕКОМЕНДУЕМ К ПРОЧТЕНИЮ

Популярные и начинающие авторы, крупнейшие и нишевые издательства