«Тіні над Латорицею»

703

Описание

Романи, що входять до книги українського радянського письменника «Справедливість – моє ремесло» — це твори про сміливих і мужніх людей у міліцейських шинелях, котрі, розкриваючи складні кримінальні справи, пильно стоять на сторожі соціалістичної законності і справедливості. Сюжет — динамічний, людські долі — хвилюючі.



1 страница из 217
читать на одной стр.
Настроики
A

Фон текста:

  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Аа

    Roboto

  • Аа

    Garamond

  • Аа

    Fira Sans

  • Аа

    Times

стр.
Тіні над Латорицею (fb2) - Тіні над Латорицею (Справедливість – моє ремесло - 3) 1068K скачать: (fb2) - (epub) - (mobi) - Владимир Леонидович Кашин Володимир КашинТІНІ НАД ЛАТОРИЦЕЮ І. Ніч на 16 липня 1

Було й так… Ось вони йдуть вулицею. Квітень. На Тані світлий, комбінований із штучною шкірою плащ. А на ньому, Павлові, куртка із зламаною «блискавкою» — він весь час злиться, застібаючи цю «блискавку», а вона знову розповзається знизу. Зрештою, облишивши безнадійну справу, Павло йде розхристаний, і приємний холодок пролітає у нього під руками.

Таня розповідає якісь смішні історії, перестрибуючи через калюжі і позираючи на всі боки (їй кортить знати, чи подобається перехожим її плащ).

«А він такий волохатий, фізіономія фіолетова від гоління, і сопе. Уявляєш, каже так жалісливо: «У мене аденоїди, зовсім дихати не можу». А я йому серйозно: «Ви запалений сірник засуньте у ніздрю, усі волосинки згорять — і враз стане легко!»

Так, з нею не нудьгуватимеш! Програми вистачить…

— Рядовий Онищенко!

Павло аж струснув головою, одриваючись від спогадів. Голос сержанта Пименова був тихий, але в ньому бриніли сердиті нотки.

Онищенко мимоволі вглядівся у місячну ніч і стиснув руками автомат.

Проте навколо не було жодних ознак катастрофи. Тихо мліла тепла українська ніч. Уздовж Тиси дрімали кущі і дерева, порослі диким виноградом і від того схожі на велетенські шапки або голови. Обплутані лозою, акації, клени та граби і вдень ледь виднілися з-під густого виноградного листя, а зараз зовсім потонули у суцільній чорній масі лісу.

Поглядаючи на ці живі кургани, що таємниче бовваніли проти місяця і відкидали химерні тіні, Онищенко згадав пушкінського Руслана, який бився із велетенською головою.

— Спиш на ходу? — спитав сержант. Павло промовчав.

— Будь уважним, — нагадав Пименов, киваючи на заплетені виноградом дерева. — Вдень у цих природних куренях зручно очікувати порушника, ¿ от уночі вони можуть послужити і ворогові. Тут, брате, пильнуй та пильнуй…

Пименов, який весь час ішов попереду і. як старший наряду, особливо уважно розглядав розпушену контрольно-слідову смугу та сторожко прислухався до рівномірних сплесків води під берегом, і гадки не мав, що саме терзає душу рядового Онищенка.

Комментарии к книге «Тіні над Латорицею», Владимир Леонидович Кашин

Всего 0 комментариев

Комментариев к этой книге пока нет, будьте первым!