Містер Едвардс досяг у цій країні значних успіхів. Квартира його була в гарному кварталі, й він, не вельми переобтяжуючи себе, заробляв стільки, що міг платити за дві добре опалювані кімнати майже тисячу марок на місяць. Уроків англійської він давав не багато: до нього приходило кілька чоловік, і вони майже за кожне слово, яке він їм утовкмачував, кидали йому по банкноті. «That's fine, much pleasure with уоu!»[3]
Але Вундервальда більшість із них не сприймала, хоча його картинами в Едвардса були завішані всі стіни. «Shocking!»[4] — сказала панна Бланк, дочка власника ланцюгового заводу, граючись золотим ланцюжком під час першого уроку, коли побачила ці страшні картини. А дебелий Габерштайн, який утомлювався навіть їдучи ліфтом, глянувши на картини, ще дужче засапав і проголосив: «Художники у принципі всі анархісти, не варт сприймати їх серйозніше, ніж вони самі себе сприймають».
Повернувшись цієї ночі додому, Едвардс раптом збагнув, що надто багато понавішував усього на стіни своєї квартири. Той Вундервальд не щадив, зрештою, нікого й нічого, вслід кожному кидав найбезглуздіші звинувачення. Розлючений Едвардс бігав коридором і кімнатами, нічого перед собою не бачачи, але на товстих килимах не чутно було навіть його власних кроків. Здавалося, він ширяє в повітрі — від кого втікає, за ким женеться? Можливо, дружина побігла до Вундервальда, бо ненавиділа й цю м'якеньку квартиру, й прагнення Едвардса з усього робити таємницю, й стриманість і терпіння (чи як там вона це називала?). Принаймні, час від часу треба було собі нагадувати, сказала недавно досить уїдливо Маргрет, що й вона жива.
Він сів край ліжка, на якому часто цілими днями читала лежачи Маргрет. Ні, вона не була безнадійна мрійниця, не проповідувала легковажності й безцільного гаяння часу. Після обіду, перед тим, як вона пішла, між ними виникла маленька суперечка. Красуня Бланк з'явилася передчасно, і це їй не сподобалось, а він повівся трохи грубо: «Купуючи сир, ніхто не затикає собі носа». А Маргрет відповіла: «Я й не збиралася купувати такого сиру, це тобі відомо».
Едвардс був задумався, тоді розгорнув Вундервальдів пакунок. Підпис його здивував: «Фосфорна квітка. Made in USA
Комментарии к книге «Фосфорна квітка», Эберхард Паниц
Всего 0 комментариев